IMMER WIEDER SONNTAGS

Es ist Sonntagmorgen, und ich liege im Bett. Alle Geschäfte sind geschlossen. 18
Stunden Freizeit am Stück! Was soll ich bloß tun? Jemanden anrufen? Aber wen?
Vor meinem inneren Auge taucht ein muskulöser Körper mit einem grinsenden
Gesicht auf. Kurt! Nein! Bloß nicht Kurt! Ein Sonntag mit Kurt, das hieße: rauf aufs
Mountainbike, 80 Kilometer strampeln bis an einen Bergsee, die Räder abstellen, 800
Höhenmeter den Berg hochrennen, die letzten 200 Meter freeclimben, am Gipfel den
Paragliding-Schirm auspacken und runtersegeln, zur Erfrischung in den See springen,
einmal ans andere Ufer kraulen und zurück- sind ja nur schlappe vier Kilometer -,
dann wieder rauf auf die Bikes und zurück nach Hause. Jetzt ist Kurt so richtig warm,
und der Sportsonntag kann in die nächste Phase gehen. Also runter in Kurts Fitness-
Folterkeller und Muskeltraining bis um sieben. In der Sauna hat Kurt dann eine tolle
Idee: Wir lassen das Abendessen ausfallen, um noch schnell zwei Stunden Squash im
neuen Sport-Erlebnis-Center dranzuhängen. Ist doch super, oder? fragt er. Ja, super,
Kurt. Super, dass ich nicht dich angerufen habe, sondern Anita.

Ja, Anita! Nein, Anita nicht! Es sei denn, ich hätte Lust darauf, sofort aus dem Bett
zu springen, damit uns die Sonntagsmatinee des VZK (Verein für zeitgenössische
Kammermusik e. V.) nicht entgeht. Am späten Vormittag geht's mit dem Taxi zur
Ausstellungseröffnung in der Staatsgalerie, und um. zwei Uhr hält Professor
Ruckschlager einen Vortrag über subjektivistischen Objektivismus, wahnsinnig
interessant, da muss man einfach hin. Das geht bis halb fünf, was sehr gut passt, denn
Anitas Single-Selbsterfahrungsgruppe trifft sich heute ausnahmsweise erst um fünf
Uhr. Dort gibt es Tee und Vollwert-Kekse, also sparen wir uns das Abendessen.
Prima, meint Anita, da ist genug Zeit, noch in diese tolle Dokumentar- film-
Retrospektive zu gehen, im Maxi-Kino. Jaja, prima, Anita!, kichere ich hysterisch in
mein Kopfkissen. Find ich alles supertoll. Nur schade, dass ich nicht dabei sein
werde. Denn ich rufe jetzt Eberhard an.

Eberhard hasst Sport. Und Kultur ist für ihn ein Fremdwort außer es handelt sich um
Essen und Trinken. Auf diesem Gebiet ist er allerdings unschlagbar. Sonntags
bruncht er ab zehn Uhr gern im Eden-Hotel, dort gibt's alles vom Roastbeef bis zu
den Scampi, 25 verschiedene Käsesorten aus zwölf Ländern, Champagner vom
Feinsten. Nicht ganz billig allerdings, da muss man schon was hinlegen. Hinterher ist
man reif für eine Woche Nulldiät - es sei denn, man heißt Eberhard. Der schleppt
mich ins Café Schulz das mit den berühmten Cremetorten. Schon eine davon würde
genügen, um ein Hängebauchschwein langfristig aus dem Gleichgewicht zu bringen,
aber zum Glück gibt's ja diesen wunderbaren 30 Jahre alten Cognac - der löst das
Fett. Bei einer Original-Havanna kommt es nun zur Frage des Tages: Wohin zum
Abendessen? In den,,Waldhof" oder in die,,Forelle"? Eberhard ist für die „Forelle",
weil es dort diese leckeren Flusskrebse gibt. Die Café-Rechnung teilen wir uns
brüderlich, und ich mache einen Vorschlag. Wir könnten doch zu Fuß zum
Restaurant... um einen Verdauungsspaziergang zu machen... Nein? Eberhard sieht
mich verständnislos an und schüttelt besorgt den Kopf. Dann winkt er ein Taxi heran
und fährt seinen Flusskrebsen entgegen.
Ich aber liege noch immer im Bett und habe keine Ahnung, wie ich diesen Sonntag
überstehen soll. Mit Kirsten alle Flohmärkte in fünfzig Kilometer Umkreis
abklappern? Mit Annette zum Bungee-Springen? Na ja, jetzt reicht's aber. Man muss
ja nicht jeden Schwachsinn mitmachen, oder? Wie gut, dass ich für den Notfall
Arbeit mit nach Hause genommen habe!

Щоразу кожної неділі

Ранок неділі, я лежу в ліжку. Всі магазини зачинені. 18 годин вільного часу!
Що я маю робити? Подзвонити комусь? Але кому? В моїй уяві з'являється
мускулисте тіло з усміхненим обличчям. Курт! Ні! Тільки не Курт! Неділя з
Куртом - це сісти на гірський велосипед, проїхати 80 кілометрів до гірського
озера, припаркувати велосипед, пробігти 800 метрів вгору, вільно піднятися
останні 200 метрів, розпакувати парашут на вершині і спуститися вниз,
стрибнути в озеро, щоб освіжитися, переповзти один раз на інший берег і назад
- це всього чотири кілометри - потім знову сісти на велосипед і поїхати додому.
Тепер Курт по-справжньому зігрівся, і спортивна неділя може переходити в
наступну фазу. Тож до фітнес-катівні Курта і тренування м'язів до сьомої
вечора. У сауні у Курта з'являється чудова ідея: ми пропускаємо вечерю, щоб
додати дві години гри в сквош у новому спортивному центрі. Це чудово, чи не
так? запитує він. Так, чудово, Курт. Добре, що я подзвонила не тобі, а Аніті.
Так, Аніто! Ні, тільки не Аніта! Хіба якщо мені захочеться вискочити з ліжка,
щоб не пропустити недільний ранковий концерт VZK (Товариство сучасної
камерної музики e. V.). Пізно вранці ми беремо таксі на відкриття виставки в
Державної галереї, а о другій годині професор Рукшлагер читає лекцію про
суб'єктивістський об'єктивізм, яка неймовірно цікава, її варто відвідати. Вона
триває до пів на п'яту, що дуже доречно, адже група самопізнання Аніти
сьогодні, як виняток, зустрічається лише о п'ятій годині. Там є чай і
цільнозернове печиво, тож ми економимо на вечері. Чудово, - каже Аніта, - є
достатньо часу, щоб сходити на цю чудову ретроспективу документального
кіно в кінотеатрі "Максі". Так, чудово, Аніто! Я істерично хихикаю в подушку.
Я думаю, що це все дуже добре. Шкода тільки, що мене там не буде. Тому що я
зараз подзвоню Еберхарду.
Еберхард ненавидить спорт. А культура для нього - чуже слово, за винятком
тих випадків, коли мова йде про їжу та напої. Однак у цій сфері йому немає
рівних. По неділях він любить снідати в готелі "Едем" з десятої години, де
подають все: від смаженої яловичини до креветок, 25 різних видів сиру з
дванадцяти країн і найкраще шампанське. Однак це не дешево, тому вам
доведеться заплатити трохи більше. Після цього ви готові до тижня на
безхарчовій дієті - якщо тільки вас не звати Еберхард. Він тягне мене до кафе
"Шульц", де подають знамениті тістечка з кремом. Одного цього було б
достатньо, щоб вивести пухкеньку свиню з рівноваги в довгостроковій
перспективі, але, на щастя, є чудовий коньяк 30-річної витримки - він розчиняє
жир. З оригінальною Гаваною ми підійшли до питання дня: куди піти на
вечерю? У "Вальдхоф" чи у "Форель"? Еберхард надає перевагу " Форелі", тому
що там готують дуже смачних раків. Ми ділимо рахунок у кафе як брати, і я
роблю пропозицію. Ми могли б прогулятися до ресторану... здійснити пвшу
прогулянку.... Ні? Еберхард нерозуміюче дивиться на мене і занепокоєно хитає
головою. Потім він махає таксі і їде на зустріч зі своїми раками.

Але я все ще лежу в ліжку і не маю жодного уявлення, як переживу цю неділю.

Відвідати з Кірстен всі блошині ринки в радіусі п'ятдесяти кілометрів?
Стрибати з банджі-джампінгу з Аннет? Ну, все, досить. Я ж не зобов'язана
брати участь у кожній нісенітниці, чи не так? Як добре, що я взяла з собою
додому трохи роботи на випадок крайньої необхідності!

Um…zu
Der schleppt mich ins Café Schulz das mit den berühmten Cremetorten. Schon eine
davon würde genügen, um ein Hängebauchschwein langfristig aus dem
Gleichgewicht zu bringen, aber zum Glück gibt's ja diesen wunderbaren 30 Jahre
alten Cognac - der löst das Fett.

Wir könnten doch zu Fuß zum Restaurant... um einen Verdauungsspaziergang zu

machen...

Es sei denn, ich hätte Lust darauf, sofort aus dem Bett zu springen, um uns die
Sonntagsmatinee des VZK (Verein für zeitgenössische Kammermusik e. V.) nicht zu
entgehen.

Damit
Es sei denn, ich hätte Lust darauf, sofort aus dem Bett zu springen, damit uns die
Sonntagsmatinee des VZK (Verein für zeitgenössische Kammermusik e. V.) nicht
entgeht.

Der schleppt mich ins Café Schulz das mit den berühmten Cremetorten. Schon eine
davon würde genügen, damit sie ein Hängebauchschwein langfristig aus dem
Gleichgewicht bringt, aber zum Glück gibt's ja diesen wunderbaren 30 Jahre alten
Cognac - der löst das Fett.

Wir könnten doch zu Fuß zum Restaurant... damit wir einen Verdauungsspaziergang
machen...