Семінарсько-практичне завдання №6

Студентки 2 курсу

Групи СОнім25-18

Кузик Анастасії Олександрівни

Максимальну активність кожного, хто навчається, за своєю сутністю

припускає самостійна робота, яка проявляється в організації роботи,
використанні цілеспрямованого сприйняття, переробці, закріпленні,
застосуванні знань, і звісно ж, у свідомому прагненні перетворити засвоєні
знання в особисті переконання та неухильно користуватися ними у своїй
повсякденній діяльності. Лише шляхом залучення до самостійної роботи
учнів відносять роботу з підручниками, навчальними посібниками,
першоджерелами іноземною мовою, над документами, самостійні
спостереження, моделювання певних  ситуацій, написання повідомлень,
переклад літератури, виконання різного роду індивідуальних завдань, робіт
МАН, мовних конкурсах, залучення учнів до активної участі  в семінарах, до
спілкування з носіями мови тощо.

Варіант творчої самостійної роботи з німецької мови для 7 класів

Тема: Сім’я

I. Lesen Sie den Text.

Meine Tante und ihre Familie

Meine Tante heißt Tetjana. Sie ist 36 Jahre alt. Sie lebt in Österreich in Wien.
Sie ist Programiererin und arbeitet an der Universität. Meine Tante hat eine
Familie. Ihre Familie ist nicht groß. Sie hat einen Mann und eine Tochter. Ihr
Mann Walter ist Ingenieur und arbeitet in einem Betrieb. Ihre Tochter ist meine
Kusine. Sie ist 5 Jahre alt. Sie ist sehr nett. Bald geht sie in die Schule. Meine
Tante hat einen Hund und eine Katze. Der Hund heißt Nero und die Katze heißt
Sofi.

II. Beantwortet die Fragen zum Text.

1. Wie heißt meine Tante?

2. Wie alt ist sie?
3. Wo lebt sie?
4. Was ist die Tante von Beruf?
5. Wie ist ihre Familie?
6. Wie alt ist ihre Tochter?
7. Wen hat meine Tante noch?
III. Ist das richtig oder falsch?

1. Meine Tante lebt in Deutschland.

2. Sie ist Hausfrau.
3. Ihr Mann arbeitet in einer Fabrik.
4. Ihre Tochter ist 5 Jahre alt.
5. Bald geht sie in die Schule.
6. Meine Tante hat keinen Hund und keine Katze.
IV. Ergänzt die Sätze.

1. Meine Tante heißt … .

2. Sie ist … .
3. Sie arbeitet … .
4. Ihr Mann ist … .
5. Ihre Tochter geht bald … .
6. Der Hund heißt … und die Katze heißt … .

Grammatische Übungen

I. Schreibt Fragen zu den folgenden Sätzen.

1. Ich habe einen Vater und eine Mutter.

2. Mein Freund hat eine Schwester.

3. Die Kinder haben Bücher.

4. Er hat keine Geschwister.

5. Mein Bruder heißt Ihor.

6. Meine Kusine ist 10 Jahre alt.

7. Mein Cousin studiert.

II. Vollendet die Sätze.

1. Ich bin … … .
2. Meine Familie … … .
3. Mein Vater … … von Beruf.
4. Wir … keine … .
5. Er hat … .
6. Es gehr mir … .
III. Schreibt den unbestimmten Artikel im Akkusativ, wenn es nötig ist.

1. Ich habe … Bruder.

2. Hast du … Geschwister?
3. Er hat … Tante.
4. Hat sie … Onkel?
5. Wir haben … Bücher.
6. Habt ihr … Opas?
7. Sie haben … Computer.
8. Sie hat … Buch.
9. Ihr habt … Geschwister.
10. Haben wir … Haus?
 Відпрацювання за семінарсько-практичне завдання №1

Студентки 2 курсу

Групи СОнім25-18

Кузик Анастасії Олександрівни

Поняття процесу навчання, його структура, рушійні сили та

функції

Процес навчання - спеціально організована і змодельована

пізнавальна діяльність, що охоплює викладання вчителя та учіння учнів.
Процес навчання передбачає тісну взаємодію учителя й учня. Основними
функціями навчання є освітня, виховна, дослідницька, самоосвітня та
розвиваюча. Освітня функція навчання сприяє перетворенню знань у
надбання особистості, яка навчається, виробленню умінь і навичок
використання знань на практиці. Виховна функція виявляється у
формуванні світогляду, високих моральних якостей, естетичних смаків,
трудових умінь. Розвиваюча функція спрямована на формування творчої
особистості. Дослідницька функція полягає в поступовому залученні учнів
до самостійного дослідження процесів і явищ шляхом оволодіння певним
мінімумом методологічних і теоретичних знань, виконання індивідуально-
дослідних завдань. Самоосвітня функція реалізується через створення умов
для виявлення і розвитку пізнавальних, творчих, навчальних здібностей
учнів, використання методів заохочення і стимулювання самостійного
розв'язування теоретичних і практичних проблем.

Основні компоненти процесу навчання:

1. Мета навчання. Визначається умовами розвитку суспільства та набутим

досвідом у формуванні підростаючої особистості.

2. Завдання навчання. Випливають із мети навчання і дають змогу здобувати

знання, набувати вміння і навички згідно з навчальними планами та
програмами.
3. Зміст освіти (навчання). Стрижнем його є чітко окреслена система знань,
умінь та навичок, якими повинен оволодіти учень протягом навчання у
школі.

4. Методи навчання. Основні способи навчальної роботи вчителя та учнів, за

допомогою яких здобувають певні знання, вміння і навички.

5. Засоби навчання. Підручники, посібники, комп'ютери, навчаючі

контролюючі машини, спортивні знаряддя, за допомогою яких учні
здобувають знання та удосконалюють навички.

6. Форми організації навчання. Сприяють свідомому засвоєнню навчального

матеріалу, оволодінню відповідними уміннями та навичками. Основною
формою навчання у школі є урок, додаткові форми — факультативні заняття,
гурткова, секційна робота, різноманітні конкурси, олімпіади, спортивні
змагання тощо.

Сруктура процесу навчання

Процес навчання складається з

 цільового,

 стимулюючо-мотиваційного,

 змістового,

 операційно-дійового,

 емоційно-вольового,

 контрольно-регулюючого,

 оціночно-результативного компонентів.

Цільовий компонент. Забезпечує усвідомлення педагогами і передачу учням

мети викладання кожного предмета, його конкретних розділів і тем.

Стимулюючо-мотиваційний компонент. Повноцінний стимул можливий за

усвідомлення реальної значущості знань. Тому роз'яснення мети,
поглиблення мотивації є передумовою позитивного ставлення учнів до
навчального предмета. Учитель зобов'язаний викликати в учнів внутрішню
потребу в засвоєнні знань.

Змістовий компонент. При підготовці до заняття вчителю необхідно

ретельно обміркувати, яким повинен бути зміст навчального матеріалу,
конкретизувати обсяг теоретичних положень, визначити уміння та навички,
які необхідно сформувати у процесі вивчення нового матеріалу.

Операційно-дійовий (методичний) компонент. Охоплює всі методи та їх

складові — прийоми, якими оперує кожен учитель у процесі своєї діяльності,
форми організації навчання. Загалом, він передбачає таку послідовність
інтелектуальних операцій: сприймання; осмислення; узагальнення;
систематизація; закріплення; застосування на практиці.

Емоційно-вольовий компонент. Виявляється через напруження волі учня у

процесі пізнавальної діяльності. Воля, емоційні процеси інтенсифікують
пізнавальну діяльність школярів.

Контрольно-регулюючий компонент. Містить методи контролю,

самоконтролю і взаємоконтролю, якими користується вчитель паралельно з
викладанням нового матеріалу.

Оціночно-результативний компонент. Передбачає оцінювання якості знань

учнів, яке здійснюють як педагоги, так і вони самі.
 Відпрацювання за семінарсько-практичне завдання №6

Студентки 2 курсу

Групи СОнім25-18

Кузик Анастасії Олександрівни

Поняття про форми організації навчання. Їх історичний

розвиток та сучасний стан.

Відповідь на питання "Як навчати?" виводить нас на ще одну важливу

категорію педагогіки - категорію форм організації навчання.
Слово "форма" у перекладі з латинської означає зовнішній вигляд,
обрис. Тому форма у навчанні означає зовнішню сторону упорядкованої,
взаємопов'язаної діяльності учителя і учнів, спрямованої на розв'язання
завдань навчання.
Форми організації навчання класифікуються за різними критеріями:
1) за кількістю учнів - індивідуальні форми навчання, мікрогрупові, групові,
колективні, масові форми навчання;
2) за місцем навчання - шкільні форми: урок, робота в майстерні, на
пришкільній дослідній ділянці, в лабораторії тощо; позашкільні форми:
екскурсія, домашня самостійна робота, заняття на підприємстві;
3) за часом навчання - урочні і позаурочні: факультативи, предметні гуртки,
вікторини, конкурси, олімпіади, предметні вечори та інші;
4) за дидактичною метою - форми теоретичного навчання (лекція,
факультатив, гурток, конференція ), комбінованого, або змішаного
навчання(урок, семінар, домашня робота, консультація), практичного
(практикуми) і трудового навчання (праця в майстернях, у спеціальних
класах, на пришкільних ділянках тощо); за тривалістю часу навчання -
класичний урок (45 хв.), спарені заняття (90 хв.), спарені скорочені заняття
(70 хв.), а також уроки "без дзвінків".
Загальні форми організації навчання часто називають організаційними
системами навчання. У різні періоди розвитку суспільства перевага
надавалася тим чи іншим організаційним системам навчання. Найстаршою
формою, яка бере свій початок у глибокій давнині, є індивідуальна форма
навчання. Суть її полягає в тому, що учитель спілкується з учнем "сам на
сам" у будинку вчителя або учня, учень виконує завдання індивідуально.
Прикладом безпосередніх та індивідуальних контактів учителя з учнем у
сучасних умовах є репетиторство.
Починаючи з XVI століття значення індивідуального навчання зменшується і
поступається індивідуально-груповій формі організації навчального
процесу, за якої вчитель працює не з одним учнем, а з групою різновікових
дітей, неоднакових за рівнем підготовки. Тому вчитель змушений був
проводити навчальну роботу з кожним учнем окремо: по черзі перевірити
засвоєння знань, пояснювати новий матеріал, давати індивідуальні завдання.
У цей час інші учні самостійно працювали над власними завданнями. Це
дозволяло учням приходити до школи будь-коли, незалежно від пори року.
Бурхливий розвиток виробництва, мистецтва, науки в епоху Відродження
спричинив необхідність масового навчання дітей. Виникла концепція
групового навчання. Принципово новим у груповій формі навчання було те,
що вчитель почав займатися зі стабільною групою учнів одночасно.
Теоретично обґрунтував і широко популяризував його Я.А.Коменський
(1633). Уперше групова форма навчання була застосована у братських
школах України і Білорусії (XVI століття). Згодом ця форма стала називатися
класно-урочною системою навчання.