Відділ освіти Бучанської міської ради

Центр роботи з обдарованими дітьми

Відділення: філологія
Секція: німецька мова

ФУНКЦІОНАЛЬНО-СЕМАНТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ
МОДАЛЬНОСТІ, ЗОКРЕМА МОДАЛЬНИХ СЛІВ,
У НІМЕЦЬКОМОВНОМУ ПОЛІТИЧНОМУ ДИСКУРСІ
(На матеріалі промов Олафа Шольца)

Роботу виконала:
Пилипець Аріна
учениця 11 класу
Бучанського ліцею №5
Бучанської міської ради
Київської області
Науковий керівник:
Рибакова Тетяна Анатоліївна
вчитель німецької мови,
спеціаліст вищої категорії,
учитель-методист
Бучанського ліцею №5
Бучанської міської ради
Київської області

Буча 2023
 2

ANOTATION
Die Autorin der Arbeit „Funktional-semantische Merkmale der Modalität,
insbesondere der Modalwörter im deutschen politischen Diskurs. (Am Beispiel
der Reden von Olaf Scholz)“ ist Arina Pylypets. Klasse 11-A, Lyzeum №5,
Butscha.
In der modernen Linguistik besteht ein wachsendes Interesse an der
Kategorie der Modalität in ihren verschiedenen Erscheinungsformen,
insbesondere Modalwörter. Modalbeziehungen und die Mittel zu ihrer
Realisierung ziehen zunehmend die Aufmerksamkeit der Linguisten auf sich
und werden zum Gegenstand der Forschung auf den Ebenen der Syntax, der
Semantik, der Kommunikation und in Texten. Von daher wird die Aktualität der
vorliegenden Arbeit gesehen.
Das Objekt der Arbeit ist der funktionale und semantische Teil der
Modalität.
Das Subjekt der Arbeit sind die Ausdrucksformen der Modalität, nämlich
die Modalwörter.
Die Schülerin hat ihr Ziel, die Besonderheiten der subjektiven und
objektiven Modalität herauszuarbeiten, die Modalwörter in den Reden des
deutschen Politikers Olaf Scholz zu betonen und ihre funktionale Verwendung
im politischen Diskurs zu bestimmen, erreicht.
Alle vor sich gestellten Aufgaben wurden erfolgreich gelöst.
Die wissenschaftliche Neuheit dieser Studie liegt darin, dass die Autorin
erstmals die Spezifika des Modalitätsgebrauchs in politischen Reden
deutschsprachiger Politiker anhand modernen Materials analysiert.
Die theoretische Bedeutung der erzielten Ergebnisse erklärt sich daraus,
dass der Begriff der Modalität und ihre pragmatische Bedeutung in dieser
Forschung systematisiert werden.
Die praktische Bedeutung der Ergebnisse liegt in ihrer möglichen
Verwendung für weitere Forschungen auf dem Gebiet der vergleichenden
 3

Sprachwissenschaft, des grammatikalischen Vergleichs und der Lexikologie

sowie für ein besseres Verständnis moderner politischer Prozesse.
Als Konsequenzen fügt die Autorin die Tatsache hinzu, dass Modalwörter
nicht Teil des Satzes sind, sie stehen außerhalb der syntaktischen Struktur,
können verneint oder unter Frage gestellt werden. Gleichzeitig wirken sie sich
auf die Bedeutung der Äußerung aus und vermitteln den Hörern die Meinung
des Sprechers, beeinflussen die Akzeptanz des Gesagten und haben erwartete
Folgen für die Entscheidungsfindung über das Gehörte. Diese Eigenschaften
von Modalverben werden im politischen Diskurs häufig verwendet.
Schlüsselwörter: Modalität, funktional-semantische Merkmale der
Modalität, Ausdrucksformen der Modalität, politischer Diskurs, Modalwörter.
 4

ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………..…..5
РОЗДІЛ 1.
МОДАЛЬНІСТЬ ЯК ФУНКЦІОНАЛЬНО-СЕМАНТИЧНА КАТЕГОРІЯ...7
1.1. Концептуальні підходи до визначення поняття модальності у
лінгвістиці……………………………………………………………………...8
1.2. Класифікація видів
модальності……………………………………....10
1.3. Класифікація засобів вираження модальності……………………….13

РОЗДІЛ 2.
ЗАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА МОДАЛЬНИХ СЛІВ ЯК ЗАСОБУ
ВИРАЖЕННЯ МОДАЛЬНОСТІ…………….................................................17
2.1 Морфологічна та синтаксична природа модальних слів………………17
2.1.1 Граматичні ознаки модальних слів…………………………………....18
2.1.2 Синтаксичні ознаки модальників …………………………………… .19
2.2. Функціонально-семантичні властивості модальних слів у політичному
дискурсі………………………………………………………………………..22

ВИСНОВКИ………………………………………………………………….28
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………....29
ДОДАТКИ……………………………………………………………………31
 5

ВСТУП
У сучасній лінгвістиці науці спостерігається зростання інтересу до
категорії модальності в її різноманітних проявах. Модальні відношення і
засоби їх реалізації все частіше привертають увагу мовознавців і стають
предметом дослідження на рівнях синтаксису, семантики, комунікації та в
текстах.
В даній роботі ми розглядатимемо способи вираження модальності на
всіх рівнях, що були згадані раніше. Їх часто застосовують практично,
особливо у політичній риториці. Оскільки нас цікавить стан німецької
мови саме сьогодні, на нашу думку, найбільш ілюстративним прикладом є
вербальне вираження в політичних виступах наших сучасників. Розмаїття
підходів до пояснення теми модальності в наукових дослідженнях
свідчить про брак аналізу цієї категорії, і виправдовує актуальність
обраної теми.
Питання, пов'язані з суб'єктивною та об'єктивною модальністю, є
надзвичайно важливими в сучасній лінгвістиці.
Предметом дослідження є функціонально-семантична частина
модальності.
Об'єктом дослідження є способи вираження модальності, детальніше
– модальні слова.
Мета роботи – установити специфіку суб’єктивної та об’єктивної
модальності, підкреслити способи її вираження у політичних промовах, та
визначити їх функціональне використання у політичному дискурсі. Для
досягнення визначеної цілі були поставлені наступні завдання:
- висвітлити поняття модальності;
- навести класифікації способів вираження модальності;
- розглянути специфіку використання таких засобів вираження
модальності як модальні слова в німецьких промовах.
 6

Методи дослідження:
̵ метод класифікації;
̵ метод аналізу наукової літератури і словників;
̵ описовий і компонентний аналіз, компаративістський;
̵ метод суцільної вибірки.
Матеріалом для дослідження стали промови німецького політика та
державного діяча, члена Соціал-демократичної партії, Федерального
канцлера Німеччини з 8 грудня 2021 року, що є одним із найвпливовіших
політиків сьогодення. Ми обрали матеріал, що мотивується його
жанровими та стилістичними особливостями. Ці особливості включають у
себе обов'язковість констатації реальних, необхідних, можливих або
бажаних фактів, а також вираження особистого відношення до
обговорюваного питання. У нашій роботі ми дослідимо, як вживання
модальних слів впливає на виразність модальності в сучасному
німецькому політичному дискурсі.
Теоретичне значення отриманих результатів пояснюється тим, що в
даному дослідженні систематизовано поняття модальності та її
прагматичне значення.
Практична вагомість отриманих результатів полягає у можливому
використанні для подальших досліджень у галузі порівняльної
лінгвістики, граматичного порівняння та лексикології, кращого розуміння
сучасних політичних процесів.
Наукова новизна цього дослідження полягає у тому, що воно вперше
аналізує специфіку використання модальності в політичних виступах
німецькомовних політиків на сучасному матеріалі. Дослідження враховує
семантично-синтаксичний аспект і дозволяє не лише розглянути, як
повідомлення відображає позамовну дійсність, але й як воно виражає
ставлення політика до того, що він говорить, спрямованість його
комунікативної конструкції та структуру мовленнєвої ситуації.
 7

РОЗДІЛ 1.
МОДАЛЬНІСТЬ ЯК ФУНКЦІОНАЛЬНО-СЕМАНТИЧНА
КАТЕГОРІЯ

Щоб точно передати те, що хотів сказати мовець, важливо пам’ятати

про певні лінгвістичні аспекти модальності.
Модальність розглядається як категорія функціонально-семантики,
універсалія, яка проявляється в основних категоріях мови. Ця мовна
категорія є важливим компонентом комунікації, оскільки вона виражає
зв’язок між тими, хто говорить, і висловлюванням. Він також є важливою
частиною тексту, що вміщує зв’язок автора з реальністю, і є основною
частиною прагматичного компоненту тексту. Одним із основних елементів
психіки є здатність протиставити «Я – не Я» у висловлюванні [1, с.45].
Завдяки модальності ми можемо виражати свої думки вільно та
експресивно, оскільки передати необхідну інформацію неможливо без
того, щоб ми висловили своє ставлення до того, що ми повідомляємо.
Таким чином, модальність є важливою в текстах будь-якого стилю та
жанру.
Вивчення багатьох явищ, які раніше залишалися поза увагою вчених
або отримували недостатнє висвітлення, вимагає розгляду модальності та
її складових. Це, зокрема, відношення, яке існує між речами, свідомістю
людини та реальною дійсністю [1, с.38].
У мовознавстві модальність визначається як синтаксична категорія
речення, яка показує, як висловлювання пов’язане з реальністю з точки
зору мовця. Модальність достовірності є основним типом модальності. У
будь-якому випадку, коли хтось говорить про речі, які відображають
дійсність або факти, пов’язані з його оточенням, вона відображається.
 8

1.1. Концептуальні підходи до визначення поняття

модальності у лінгвістиці

Модальність — це явище надзвичайно складне та має багато аспектів.

«Немає в німецькій мові іншої лексико-граматичної категорії, котра
представляла би більше складностей в процесі перекладу, ніж категорія
модальності», — стверджує Городенська К. З цієї причини ця проблема є
предметом суперечок у лінгвістиці та, отже, належить до «вічних» питань
мовознавчих студій, оскільки досі не існує єдиного розуміння того, як
функціонує ця категорія. [3, с.125].
У лінгвістичній науці, «модальність (від сер. - лат. modalis -
модальний; лат. Modus - міра, спосіб) — функціонально-семантична
категорія, що виражає різні види відносин ставлення до дійсності, а також
різні види суб’єктивної кваліфікації того, що повідомляється».
Мовознавча наука визначає модальність як «репрезентацію різних
емоційно-оцінних сигналів, змодельованих авторською свідомістю;
реальність/ірреальність імітованої референції, яка відіграє суттєву роль в
актуалізації змістовно-континуальної організації тексту».
«Модальність – це особова форма дієслова, дієслівного
словосполучення або модального прислівника, за допомогою якого той,
що говорить виражає свою точку зору на степінь виконання дії чи стану,
позначеного присудком», — каже Путсм. З іншого боку, як стверджує
Шарль Баллі: «Модальність – це душа речення». Висловлювання не
можуть бути без модальності.
Отже, незважаючи на те, що різні лінгвісти дають різні визначення
категорії модальності, можна прийти до загального висновку, що
модальність — це відношення автора слів до навколишнього середовища,
як позитивне, так і негативне.
 9

Селівнова О. О., вважає, що коли йдеться про вивчення текстової

модальності як категорії, вона включає підкатегорію емотивності.
Емоційність є однією з основних характеристик художнього тексту, яка
пов’язана з предметованими в ньому емоціогенними знаннями та
актуалізується за допомогою активованих компонентів тексту, які
втілюють авторські емоційні інтенції та моделюють потенційні емоції
адресата [9, с.246].
У художньому тексті емоції слід розглядати з трьох
антропоцентричних позицій: автора, читача та персонажів. Вибір назв у
тексті та мотивація пов’язані. Ім’я персонажу актуалізує як авторську
модальність, так і прагматичну направленість тексту на читацьку
співучасть.
Модальність тексту можна розглядати як екстралінгвістичну
категорію, яка є присутньою в глибинних структурах тексту, але завжди
сприяє розкриттю суті тексту. Вона проявляється в таких основних
елементах: відображення світу, створеного в тексті; емоційно-оцінне
відношення автора до персонажів; і емоційно-оцінне відношення
персонажів один до одного.
Емоційна модальність пов’язана з формуванням експресивності.
Експресивні одиниці мови не завжди передають емоції. Однак
експресивність не пов’язана з емоційномаркованою одиницею.
 10

1.2. Класифікації видів модальності

Модальність будь-якого висловлювання безпосередньо залежить від

позиції того, хто говорить чи пише. Модальність є основною частиною
комунікативного процесу, оскільки вона може бути виражена різними
засобами (формально-граматичні, лексичні, фразеологічні, синтаксичні,
інтонаційні, композиційні та стилістичні). Однак сучасні німецькі
лінгвісти не визначають цю категорію як дане, і обмежуються описом її
різновидів: умовної, реальна, атлетичної, деонтичної та епістемічної.
«Додатки А, Б»
О.П. Воробйова вважає, що дослідження категорії модальності
ускладнюється багатозначністю або навіть омонімічністю терміну.
Зважаючи на те, що модальність є явищем, яке має багато аспектів, у
лінгвістичній літературі існує широкий спектр ідей щодо сутності
модальності. Але різноманітні визначення модальності не виключають
один одного, а доповнюють один одного, що свідчить про складність і
багатоплановість самого поняття «модальність» [2, с.22].
Модальність, як відомо, поділяється на об’єктивну та суб’єктивну.
Першу можна визначити як зв’язок між граматично оформленим
висловленням і позамовною дійсністю; другу можна визначити як зв’язок
між тим, хто говорить або пише, і тим, що він повідомляє. Дослідники
стверджують, що об’єктивна модальність є обов’язковою для всіх
висловлювань, тоді як суб’єктивна модальність є факультативною. Це
цілком справедлива заява. Крім того, ми повинні розрізняти ці два
терміни, оскільки вони настільки відрізняються один від одного.
Адмоні В. визначає об’єктивну модальність як «обов’язкову ознаку
будь-якого вислову, одну з категорій, що формує предикативну одиницю
— речення». Вона виражає думку про те, що повідомляється, щодо
реальності та ірреальності. Об’єктивна модальність «виражає відношення
 11

повідомлюваного до дійсності в категоріях відмінку, часу за допомогою

синтаксичних форм дієслів і часток». Судження необхідності, дійсності та
можливості класифікуються за об’єктивною модальністю. [12, с. 324].
Суб’єктивна модальність показує, як мовець ставиться до інформації.
Вона залежить від розуміння оцінки в широкому значенні, яке включає не
лише розумові здібності, але й різноманітні емоційні реакції. Включення
субмодального значення в загальну категорію модальності дозволяє йому
розподілятися на фразові та текстові значення. Він також є містком від
речення до висловлювання та тексту. Суб’єктивна модальність — це
ознака вислову, яка є факультативною, на відміну від об’єктивної
модальності. Логічна (інтелектуальна, раціональна) кваліфікація
інформації, а також різноманітні емоційні (ірраціональні) реакції є
компонентами, які складають змістову основу суб’єктивної модальності,
яка включає поняття оцінки.
Згідно з Мещеряковом В.Х., дослідником-лінгвістом, сегментна
модальність «характеризує процес розгортання тексту на окремих його
ділянках». Отже, не лише модальна енергія може бути фіксована на
«окремих ділянках», але й вона демонструє присутність автора як
коментатора власного тексту та його відношення до нього. Х.А. Ніколіна
вважає, що «авторська модальність – це авторська позиція, авторське
відношення до повідомлення». Тому зазвичай ці відношення та
модальність виявляються в рівнях системи тексту, таких як заголовок,
власні назви, ремарки та ключові слова (семантичні домінанти). Авторська
модальність як «вираження в тексті відношення автора до того, що
повідомляється, його точки зору, позиції, сформульованого заради
повідомлення їх читачу».
Крім того, існує логічна модальність, «яка полягає в ступeні
встановленої достовірності думок завдяки тому чи іншому різновиду
судження». [12, с. 23].
 12

Отже, дослідники лінгвістики виділяють сегментну, логічну та

авторську модальність. Однак слід зазначити, що поділ модальності на
суб’єктивну та об’єктивну є більш традиційним.
Модальність є категорією, яка описує спосіб дії або його відношення
до дії, а також категорією функціонально семантичною, яка описує
відношення змісту висловлювання до дійсності та мовця до змісту
висловлювання.
Однак поділ модальності на суб’єктивну та об’єктивну є більш
поширеним. Вираз модальності поділяється на різні категорії.
 13

1.2. Класифікації засобів вираження модальності

Існує багато різних класифікацій засобів вираження модальності, які

залежать від того, чи належить лінгвіст тій чи іншій науковій школі.
Сучасні лінгвісти зауважують, що «модальність як екстралінгвістична
категорія виражає водночас відношення мовця до реальності та має
загальні засоби реалізації мові, які включають:
- фонетичні засоби (наголос та інтонація);
- лексико-граматичні засоби (модальні дієслова, підрядні модальні
речення);
- лексичні засоби (модальні слова та модальні вирази), що виражають
суб'єктивну модальність;
- граматичні засоби, що виражають граматичну модальність.
«Додаток А».
Сьогодні в лінгвістиці особисті займенники, ввідно-модальні слова та
частки, ввідні словосполучення, вставні слова, повтори, вигуки, тропи,
інтонацію, порядок слів і специфічні синтаксичні конструкції вважаються
засобами вираження суб’єктивної модальності. Зазначені методи
вираження модальності допомагають виразити особистість автора, його
світогляд і емоційний стан, а також виконують комунікативну функцію,
впливаючи на свідомість адресата. Суб’єктивна модальність має засоби
вираження на кожному рівні структурування тексту.
Мовці часто використовують особові займенники «ich, wir» для
створення особливого типу розповіді, яка пояснює рецепієнту, чим
визначено вибір проблеми, дає йому розуміння проблеми, вказує на
можливі рішення проблеми та, нарешті, створює дискусію з читачем,
перетворюючи його на співавтора.
« Aber wir können und, ich sage, wir müssen die richtigen Lehren daraus
ziehen. 1914 verdrängten nationale Selbstgefälligkeit und kalte militärische
 14

Logik verantwortungsbewusste Politik und Diplomatie. – Але ми можемо, і я

кажу мусимо, зробити з цього правильні висновки. 1914 витіснив
національну пиху та холодний військовий розрахунок у політиці та
демократії» [8].
Використовуючи займенник 1-го особи однини ich, колишня
канцлерка Німеччини Ангела Меркель акцентує свою особисту позицію: в
контексті статті вона проводить паралелі між сьогоденням та причинами
виникнення Першої світової війни. Крім того, займенник ich, далі
вживається в вставній конструкції, яка має характер зауваження, яке «ніби
мимохідь» вживає авторка, що ще більше підкреслює її впевненість.
Впевненість або невпевненість мовця в істинності того, що
повідомляється, завжди відчувається реципієнтом, і багато в чому це
впливає на ступінь ефективності висловлювання. Тому автор використовує
цілий ряд мовних засобів для репрезентації цієї категорії. Про це ми вже
зазначали у роботі О. Кукушкіної [5, с 21].
Для вираження модальності впевненості в німецькій мові
використовуються наступні ввідно-модальні слова: natürlich,
selbstverständlich, genau, unbedingt, sicher, gewiss, zweifellos, zweifelsohne,
sicherlich, offenbar, offensichtlich, höchstwahrscheinlich, ganz klar, ohne jeden
Zweifel, eventuell. наведені вставні модальні слова відображають різні
відтінки впевненості – категоричну впевненість, безальтернативність,
передбачуваність, нормативність. Крім того, значення впевненості часто
може передаватися модальними фразами, типу: ich bin sicher, ich zweifle
daran nicht, ich weiß, allem Anschein nach, aller Wahrscheinlichkeit nach і т.д.
«Ich bin überzeugt: Es wird sich auch nicht durchsetzen, mag der Weg
auch noch so lang, noch so beschwerlich sein und noch so viele Rückschläge
mit sich bringen – Я впевнена: це буде продовжуватись далі, нехай яким би
не був ще довгим шлях, і які б наслідки не ніс би він за собою» [7].
Вставне модальне речення «Ich bin überzeugt», вжите на початку її
 15

висловлювання значно посилює вираження її особистої впевненості в

сказаному.
На лексичному рівні суб'єктивна авторська модальність виражається в
основному тропами – метафорою, іронією, порівнянням. Крім того,
виділяється негатівнооціночна, позитивнооціночна і модальнооціночна
лексика.
«Altes Denken in Einflusssphären, womit internationales Recht mit Füßen
getreten wird, darf sich nicht durchsetzen – Старий спосіб мислення сфер
впливу, яка топче ногами інтернаціоналне право, не має права на
застосування» [7].
Меркель чітко виділяє своє негативне ставлення до дійсності через
суб’єкту-модальну метафору, про закон, який «топчуть ногами»
internationales Recht mit Füßen getreten wird.
На лексичному та синтаксичному рівнях суб'єктивна модальність
виражається за допомогою модальних фраз, вставних речень, порушеним
порядку слів (інверсією), парцеляційними конструкціями, синтаксичними
конструкціями, в яких сурядні і підрядні сполучники знаходяться після
крапки (так звані розриви), реченнями з відокремленими членами речення,
синтаксичними конструкціями з посиленням заперечення, синтаксичними
повторами (анафора, епіфора), синтаксичними конструкціями з трьома
крапками та ін.
«Wir tun all dies in der Überzeugung, dass Frieden, Freiheit und Stabilität
die Grundvoraussetzungen für partnerschaftliche Kooperationen sind, über die
sich politische, ökonomische und soziale Fortschritte erreichen lassen –
Fortschritte, die im Interesse aller sind – Ми все робимо з чітким
переконанням, що мир, свобода та стабільність є головними передумовами
для партнерської співпраці, завдяки якій досягаються політичні,
економічні та соціальні кроки вперед, які і становлять інтереси кожного»
[8]. Уточнена епіфора: Fortschritte erreichen lassen – Fortschritte, die im
 16

Interesse aller sind, підкреслює впевненість мовця у своїх словах, і,

примушує слухача безапеляційно поділяти його думку.
Для акцентування найбільш важливих, на думку автора, частин
висловлювання часто використовується інверсія.
Для акцентування найбільш важливих, на думку автора, частин
висловлювання часто використовується інверсія.
«Dennoch mussten Wege zur historisch notwendigen Aufgabe gefunden
werden, die Erinnerung an die Auswüchse staatlicher Diktatur auch und gerade
dieses Zeugnisses der Vergangenheit lebendig zu halten. Dass das gelingen
konnte, verdanken wir zum Beispiel dieser Gedenkstätte Berliner Mauer» [7].
Виділенням підрядного речення «Dass das gelingen konnte, verdanken wir
zum Beispiel dieser Gedenkstätte Berliner Mauer – те, що це стало можливим,
ми завдячуємо, на приклад, меморіалу Берлінської стіни», в окреме,
Меркель підкреслює головну думку всього висловлювання.
Отже, на синтаксичному рівні модальність може бути представлена
різними способами, включаючи вставні речення, парцеляцію, зміну
порядку слів (відому як інверсія), речі з відокремленими членами речення,
синтаксичні конструкції, в яких сурядні та підрядні сполучники
знаходяться після крапки (відомі як розриви), речі з посиленим
запереченням, синтаксичні повтори (анафора, епіфора), три крапки.
В нашому дослідженні ми більш детально розглянемо модальні слова,
оскільки вони є основними засобами вираження модальності в німецькому
політичному дискурсі.
 17

РОЗДІЛ 2
ЗАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА МОДАЛЬНИХ СЛІВ ЯК ЗАСОБУ
ВИРАЖЕННЯ МОДАЛЬНОСТІ

2.1. Морфологічна та синтаксична природа модальних слів

У німецькій мові існує тенденція виражати модальність не лише за

допомогою способу дієслова, інтонаційно чи невербально, а й за
допомогою спеціальної категорії - модального слова, ввідно-модального
слова, модальника. Виділення модального слова було здійснено
лінгвістами ще на початку минулого століття. Було встановлено, що
модальні слова принципово відрізняються від обставин як семантично, так
і функціонально та морфологічно.
В. Адмоні був першим лінгвістом у німецькомовному мовознавстві,
який розглянув модальні слова в німецькій мові. Адмоні, наприклад,
охарактеризував їх з морфологічної, семантичної та синтаксичної точки
зору: хоча морфологічно він не відрізняв їх від прислівників, проте він
чітко описав їх відмінності на рівні семантики (вони не позначають ознаки
явищ, а дають оцінку мовцем змісту синтаксичного зв'язку), і синтаксису
(модальні слова відносяться до всього речення і структурно перебувають
поза реченням). Для Адмоні очевидно, що модальні слова і модальні
прислівники не можна розрізнити за їхніми формами. Таким чином, він
відмежовує модальні слова від модальних прислівників лише на основі
їхніх семантичних особливостей. Тому зрозуміло, що наукове і
систематичне вивчення модальних слів у німецькій граматиці вперше
почалося в 1960-х і 1970-х роках з появою прагматики [12].
Лексичне значення модальних слів полягає насамперед у тому, що
вони оцінюють реальність або нереальність синтаксичних відношень,
виражають модальні категорії «необхідності», «можливості» і «волі».
 18

2.1.1 Граматичні ознаки модальних слів

На думку Хельбіг Г. та Буша Й. модальні слова є відносно закритим

класом у німецькій мові і можуть бути поділені на дві групи відповідно до
їх здатності відмінюватися:
1. Модальні слова, які не вживаються як обставина і тому не можуть
відмінюватися і не узгоджуються з іншими словами у реченні: allerdings,
anscheinend, fraglos, freilich, gottlob, hoffentlich, kaum, leider, selbstredend,
sicherlich, vielleicht, wahrlich, wohl, womöglich, zweifellos. Сюди належать
більшість слів, похідних від прикметників і дієприкметників на -wеise,
наприклад: anerkennenswerterweise, ärgerlicherweise, bedauerlicherweise,
begreiflicherweise, begrüßenswerterweise, beschämenswerterweise,
dankenswerterweise, eigennützigerweise, enttäuschenderweise,
erfreulicherweise, erstaunlicherweise, fälschlicherweise.
2. Модальні слова, які також вживаються атрибутивно, переходять
до класу прикметників і тому можуть відмінюватися та навіть мати
ступені порівння: angeblich, augenscheinlich, bestimmt, gewiß, mutmaßlich,
natürlich, offenbar, offenkundig, offensichtlich, scheinbar, selbstverständlich,
sicher, tatsächlich, unbedingt, unstreitig, unzweifelhaft, vermutlich, vorgeblich,
wahrhaftig, wahrscheinlich, wirklich.
Хоча модальні слова, які входять до другої групи, можуть грати роль
прикметників, лише деякі з них мають ступені порівняння: (wahrscheinlich,
selbstverständlich, offenkundig, natürlich, offensichtlich) [13, с. 510].
 19

2.1.2 Синтаксичні ознаки модальників

«Модальні слова висвітлюють відношення мовця до сказаного. Вони

позначають не об'єктивну характеристику події, як прислівники, а
виражають суб'єктивно-модальну оцінку події тим, хто говорить. Вони
описують не спосіб перебігу події, а ставлення (думку) до події. Модальні
слова знаходяться лише на конкретній поверхні в структурі речення; в
глибинній структурі вони знаходяться поза контекстом речення і не є ні
контекстом речення, його елементами, ні його частинами. Як правило,
вони не відносяться до окремого слова, а радше до всього речення, якому
вони надають модального забарвлення, з яким вони поверхнево злиті, але
по відношенню до якого вони репрезентують особливий «рівень
суб'єктивного ставлення до рівня об'єктивного номінального змісту
речення [13]».
Оскільки вони лише вставлені або введені, їх також справедливо
називають вставними або вставленими словами: термінами, які описують
їх синтаксичні властивості.
Термін же «модальне слово» або «модальник» зумовлений
семантичними властивостями, які він надає висловлюванню.
Як і прислівники, модальні слова також бувають похідними та
сконденсованими виразами.
Сконденсовані вирази - це скорочені варіанти більш експліцитних
структур, які є значно коротшими, а тому їхній склад є більш прозорим.
Цей зв'язок зазвичай може продемонструвати шляхом перефразування: Er
kommt vermutlich. Замість - Es ist vermutlich, dass er kommt.
Модальні слова відрізняються від прислівників з точки зору
конструкцій, за допомогою яких вони можуть бути перефразованими.
Прислівники є конденсатами, частинами предикатів, а вони виражають
зміст та характеристику предикатів. Натомість, модальні слова –
 20

оператори відношення, що виражають ставлення мовця і перетворюють

речення на оцінні висловлювання.
«Unsere Zusage gilt: Wir unterstützen die Ukraine - so lange wie nötig!
Zusammen mit unseren Partnerinnen und Partnern aus der EU, der G7 und
vielen anderen Ländern lassen wir keinen Zweifel an unserer Entschlossenheit
und unserer Durchhaltefähigkeit aufkommen» [17].
Ще одним доказом того, що модальні слова не є і не можуть бути
членами речення є той факт, що вони, на відміну від обставин, з якими їх
часто плутають, не можуть бути запереченими. Предикати завжди можна
заперечити, а оператори - ні. У зв'язку з цим існують чіткі відмінності між
реченнями з модальними словами та їхніми перефразуваннями
відповідними ад’єктивними частинами речень. Невірним є вживання
конструкції: Er kommt nicht vermutlich, на відміну від Ich vermute nicht,
dass er kommt. Es ist nicht vermutlich, dass er kommt. Модальні слова не
можуть бути заперечені, але можуть бути відповідно перефразовані
ад’єктивними частинами речення. Заперечна ад’єктивна частинами
речення належить до пропозиційного значення, а відповідне модальне
слово - ні. Ад’єктивна частина речення використовується, щоб говорити
про ставлення, а модальні слова використовуються для вираження
ставлення. Отже, модальні слова є не твердженнями, а коментарями
(мовця) до тверджень.
Модальні слова не тільки виконують ту саму функцію, що й лексичні
словосполучення, але й мають суттєві спільні характеристики з ними
(насамперед, невід'ємність і незаперечність), яких не мають відповідні
перефразування за допомогою ад’єктивних словосполучень. З цієї
причини їх можна використовувати як слова-перемикачі, тобто як згорнуті
(або скорочені) модальні фрази.
Отже, модальні слова у синтаксичному аспекті – це, як вище
зазначено, вставні слова, тому, до них не можна поставити запитання чи
 21

заперечити їх. У семантичному аспекті це – засоби вираження ставлення

мовця до висловлюваного, у комунікативно-прагматичному – це лише
коментарі, які пояснюють, чи доповнюють сказане. Вони не можуть
вживатися у спонукальних та умовних реченнях, через те, що їх модальна
функція вже передається іншими засобами.
За їхнім характером засобів вираження мовця до висловлюваного
пов’язано те, що модальні слова відносяться до всього речення. Навіть,
якщо здається, що вони відносяться лише до одного слова, це все одно
поверхневий зв'язок, який є похідним від загального змісту речення: Er hat
eine zweifellos gute Dissertation geschrieben. (Він без сумніву написав чудову
дисертацію). Er hat eine Dissertation geschrieben. Die Dissertation ist gut.
(Він написав дисертацію. Дисертація хороша. – у нас немає жодного
сумніву).
 22

2.2 Функціонально-семантичні властивості модальних слів у

політичному дискурсі

Функціональна місткість модальних слів визначається їх здатністю

виражати як логіко-смислові, так і емоційно-експресивні відтінки.
Використовуючи такі слова, мовець вербалізує свою логічну оцінку
достовірності висловлювання. Вона виступає як припущення про
відповідність висловленого реальній дійсності або сумнів у цьому і
характеризується відсутністю категоричністю, проблематичністю. Вибір
мовцем тих чи інших модальних слів залежить від їх здатності до
вираження потрібного ступеня впевненості в конкретній ситуації. Саме
тому вживання модальних засобів таке важливе для політичного дискурсу
сьогодення. Оцінюючи потенціал модуляторів, політики охоче
використовують їх у своїх публічних висловлюваннях, виступах промовах.
Наукові дослідження нашого колективу у сфері модальності у
німецькомовному політичному дискурсі вже знаходили своє відображення
у роботі О. Кукушкіної. Ми розглядали вживання модальних дієслів у
промовах колишньої канцлерки Німеччини А. Меркль та їх вплив на
реципієнтів. Результати цього дослідження показали, що вміле
використання цієї граматичної структури покращує сприйняття
інформації з бажаним ефектом впливу [5].
Зважаючи на історичні передумови розвитку у галузі німецького
політтехнологічного тексту: невід’ємним є те, що він багато у чому
спирається на пропагандистський доробок 30-их років, отже, можна
стверджувати, що політичний дискурс Німеччини давно і вдало будується
на сугестивних та прагматичних властивостях мовного апарату, зокрема
модальності.
Для України в умовах війни особливої важливості набуває вірна
інтерпретація поглядів європейських політичних та державних постатей,
 23

особливо такої країни як Німеччина, що є флагманом проукраїнської

коаліції допомоги на континенті.
Тому ми не випадково розглядаємо у нашому дослідженні промови
відомого німецького політика та державного діяча, члена Соціал-
демократичної партії, Федерального канцлера Німеччини з 8 грудня 2021
року, Олафа Шольца. Його робота, погляди, чи їх зміна, еволюція його
ставлення до війни в Україні на цій високій посаді яскраво
відображаються у його промовах.
Як вмілий оратор, Шольц майстерно користується цілим спектром
мовного арсеналу для донесення своєї позиції, чи позиції його партії;
переконання чи пояснення політичних рішень до реципієнтів, електорату.
Чільне місце у його промовах надається модальним словам, точніше їх
семантико-стилістичним властивостям.
Пропонуємо розглянути класифікацію модальних слів за їхніми
семантико-стилістичними значеннями на прикладі цитат з промов
політика.
За Г. Хельбіг та Й. Буша у межах модальних слів за емоційно-
оціночною семантикою можна виділити кілька підкласів:
̵ зі стверджувальною та гіпотетичною семантикою;
̵ що виражають емоції мовця щодо змісту висловленого;
̵ що виражають ставлення щодо суб'єкта у висловлюванні;
̵ що виражають ставлення щодо об’єкта у висловлюванні.
Сучасна лінгвістична наука дає також такі розряди модальних слів,
які встановлені з урахуванням їх семантики та функціонування:
̵ слова, що вказують на достовірність/недостовірність (zweifellos,
gewiss, wahrscheinlich, augenscheinlich, bestimmt, anscheinend, vielleicht,
möglicherweise);
 24

̵ слова, що зв'язують достовірність інформації з її джерелом (meines

Wissens, gewiss, natürlich, offenbar, offenkundig, offensichtlich, selbstredend,
selbstverständlich, sicher(lich), tatsächlich,);
̵ слова, що передають емоційну оцінку до змісту переданої інформації
(anerkennenswerterweise, ärgerlicherweise, bedauerlicherweise,
begreiflicherweise, dankenswerterweise, erfreulicherweise,
erstaunlicherweise, glücklicherweise, gottlob, leider, unglücklicherweise );
̵ слова-показники порядку викладу думок у тексті (erstens, außerdem,
schließlich);
̵ слова-узагальнення, -уточнення або -доповнення інформації (also,
zusammenfassend, übrigens, überdies, folglich, vielmehr, anders, und zwar);
̵ слова, що встановлюють певне обмеження (freilich, wenigstens,
jedenfalls).
̵ слова, що служать для встановлення оптимального мовного контакту
оратора зі слухачем (Stellt euch vor! Wissen Sie!) [13, с. 515].
Надалі ми наведемо приклади того, як застосовуються модальники у
промовах канцлера Шольца, який емоційний та прагматичний влив вони
мають на слухача.
У виловлюванні про російське вторгнення в Україну канцлер вживає
уточнювальні модальні слова, zugleich та nämlich, які підкреслюють
позицію німецького уряду щодо однозначного засудження воєнного
вирішення питання територіальної цілісності України: «Dieser (russische)
Angriff ist zugleich auch ein Angriff auf das grundlegende Prinzip der
europäischen und internationalen Friedensordnung, nämlich dass Grenzen
nicht mit Gewalt verschoben werden dürfen [16]». Ці лексичні одиниці
надають відтінку ототожнення цілому висловлюванню: військове
втручання в Україну – порушення європейського миру.
У цій же промові Олаф Шольц використовує такі модальники зі
стверджувальною семантикою, що вказують на достовірність поданої
 25

інформації як nichts weniger, keinen Zweifel та in keiner Weise, які

переконують слухача у правильності думцки мовця:
1. «Seit mehr als 600 Tagen wehrt sich die Ukraine heldenhaft gegen einen
von Russland begonnenen, verbrecherischen Angriffskrieg, der auf nichts
weniger als die Vernichtung der ukrainischen Staatlichkeit gerichtet ist»;
2. «Diese Unterstützung wird in keiner Weise dadurch beeinträchtigt, dass
wir seit den schrecklichen Morgenstunden des 7. Oktober natürlich zugleich mit
größter Anteilnahme und in größter Sorge nach Israel und in den Nahen Osten
schauen» [16].
До переконання у власних поглядах додається також емоційна
складова, коли оціночне модальне слово klar, яке відтворює ставлення
мовця щодо об’єкта у висловлюванні, є анафорою: «Klar ist: Jede dieser
Reformen wird das Investitionsklima weiter verbessern. Und klar ist auch: Wir
werden die Ukraine auf ihrem Weg in die EU begleiten und auch bei den
Reformen mit aller Kraft unterstützen [16]».
На відкритих дебатах в щодо безпекової ситуації в Україні у Раді
Безпеки ООН 20 вересня 2023 року, очільник німецького уряду
підкреслено вживає модальник scheinbar, що вказує на недостовірність
можливих кроків вирішення воєнного конфлікту, закликаючи не вірити
марним обіцянкам уряду РФ: «Und trotzdem müssen wir uns vor scheinbar
einfachen Lösungen hüten, die Frieden nur dem Namen nach versprechen
[17]».
На конференції «Ostdeutschland 2030 - Heimat und Zukunft» канцлер
говорить про роль та перспективи розвитку східної Німеччини. Беручи до
уваги той факт, що Шольц говорить про Потсдам, місто, де він виріс як
політик, очікувано сприймається велика кількість лексичних одиниць:
besonders, komplett, tatsächlich , які виражають його особливу приязнь до
об’єкта висловлювання і роблять його більш емоційно навантаженим:
 26

«Aber es ist für mich ganz besonders wichtig und auch bewegend zu sehen,
dass wir heute in der einer komplett anderen Situation sind, dass es tatsächlich
so ist, dass die Zukunft sich mit dem Osten Deutschlands verbindet, dass die
modernsten Dinge, die in Deutschland stattfinden, ganz besonders im Osten
Deutschlands stattfinden [18]».
Модальні частки виявляють прагматичну спрямованість
висловлювання. Вони допомагають зрозуміти цілі і наміри мовця, його
емоційну оцінку змісту сказаного ним, його очікування від партнера по
комунікації. До модальних слів, що виражають значення сумніву чи
впевненості відносяться eigentlich, denn, doch, immer mehr, absolut,
bestimmt.
На україно-німецькому економічному форумі у Берліні
проголошуючи свою промову німецький канцлер впевнено наголошує, що
боротьба з російською навалою – це спільна праця усього європейського
суспільства. Позиція його уряду непохитна. І такий ефект впливу на
слухача досягається саме модальником mehr noch, який навіть вживається
у вищому ступені порівняння: «Mehr noch: Wir stehen in diesem Kampf, der
auch ein Kampf um die Sicherheit und die Friedensordnung Europas ist, fest an
der Seite der Ukrainerinnen und Ukrainer. Wir unterstützen ihr Land politisch,
finanziell, wirtschaftlich, humanitär - und auch mit Waffen [16]».
На засіданні збройних сил Німеччини "Формуючи нову епоху", щоб
уникнути подвійного тлумачення Шольц уточнює за допомогою nämlich,
що зараз, важливо зробити правильні висновки щодо переговорів із
загарбницькою Росією. І далі уточнює: «А саме, відповісти на цей наступ
на елементарні норми міжнародного права рішуче, чітко і рішуче».
«Meine erste Bundeswehrtagung vor gut einem Jahr fand im Zeichen der
Rückkehr des Imperialismus nach Europa statt. Damals wie heute gilt es, die
richtigen Konsequenzen für unser Handeln aus Russlands Eroberungskrieg zu
 27

ziehen. Nämlich, diesen Angriff auf die elementaren Regeln des Völkerrechts
mit Entschiedenheit, Klarheit und mit Stärke zu beantworten [19]».
Кожен погодиться з твердженням голови уряду Німеччини на
офіційних зборах з нагоди святкування Дня міста у Кельні, що зміна
клімату, є можливо найбільшим потрясінням і випробуванням з часів
першої промислової революції, саме такої реакції в даному випадку й
очікує оратор, вживаючи модальник wohl: «Und als wäre all das noch nicht
genug, kommt noch eine Generationenaufgabe hinzu, Deutschland
vorzubereiten auf den wohl größten Umbruch und Aufbruch seit der ersten
industriellen Revolution: Unseren Weg in die klimaneutrale Zukunft [20]».
Отже, проаналізувавши вживання модальних слів, та всі їхні
значення у німецькій мові, а саме межі їхнього семантичного поля у
політичному дискурсі, можемо говорити про такі висновки: суб’єктивна та
об’єктивна модальність оперує потужним інструментарієм, який
виражений різними мовними засобами. Серед них чільне місце посідають
модальні слова, які на рівні звичних для нас прямих значень, часто
надають різних відтінків цілому висловлюванню, роблячи процес
комунікації лаконічнішим проте змістовнішим.
Для зручності зведемо всі ці значення до простих таблиць. «Додатки
В, Г»
 28

ВИСНОВКИ
В ході нашого дослідження ми виявили, що модальність –
функціональна полісемантична категорія, виражається різноманітними
засобами в німецькій мові. У центрі розуміння категорії модальності
перебуває ставлення мовця і його свідомості до об'єктивного світу, у
дійсності суб'єктивне, хоча б тому, що воно виявляється в мовленні й
виходить безпосередньо від мовця; воно виражає особисту оцінку тих або
інших сторін об'єктивної дійсності; але в той же час воно й об'єктивне,
тому що суб'єктивне не існує без об'єктивного, як не існує одиничне без
загального – це і є сутність модальності.
У контекстуально-інтонаційних умовах модальність проявляється в
різноманітті своїх відтінків. Широкий спектр граматичних і лексичних
модальних засобів й їх комбінаторність дають можливість вираження дуже
тонко градуйованих модальних нюансів. Політичний дискурс дуже
прагматично інтегрує модальність при досягненні ефекту впливу. Роль
модальних слів у цьому процесі важлива та беззаперечна. На прикладі
промов канцлера Німеччини Олафа Шольца, ми продемонстрували, що
модальники не є частиною речення, вони знаходяться поза межами
синтаксичної структури, тому до них не можна поставити запитання та їх
не можна заперечити. При цьому вони впливають на зміст висловлювання
і доносять до реципієнтів думку мовця, впливають на прийняття
сказаного, мають очікувані наслідки прийняття рішень з приводу
почутого. Ці властивості модальних широко широко використовуються у
політичному дискурсі.
Розвиток мови, поступове стирання границь між його літературними
й розмовними формами в процесі спілкування, подальше
вдосконалювання функціональних стилів постійно будуть сприяти
розвитку семантики й уточненню засобів вираження модальності, що
показує перспективи подальшого дослідження.
 29

СПИСОК ВИКОРАСТИН ДЖЕРЕЛ

1. Бевзенко С. П. До питання про модальні слова в українській мові //
Наукові записки Ужгород. ун-ту, 1959.Т. XXXVII. С.188-191.
2. Воробйова О. П. До питання про комунікативно-функціональну
гомогенність висловлювань у монологічному тексті. Висловлювання та
дискурс в прагмалінгвістичному аспекті. К. : КГПИИЯ, 1989. С. 22-30.
3. Городенська К. Теоретична морфологія української мови. К.,
2004. 297с.
4. Горпинич В. О. Морфологія української мови. К., 2004. С.245-246
5. Кукушкіна О. Функціонально-семантичні особливості модальності у
політичному дискурсі. (На матеріалі промов Ангели Меркель).: робота
МАН. Буча, 2019. 41с.
6. Потебня A.A. Из записок по русской грамматике. М. Л, 1941. Т.4. 318с.
7. Промова бундесканцлера Меркель в Інституті Міжнародної Політик
ім. Лові. Дата: 17 листопада 2014 року. Місто: Сідней. URL::
http://www.bundesregierung.de (дата звернення: 02.11.2023)
8. Промова бундесканцлера Меркель з нагоди відкриття саміту Великої
Вісімки. Дата: 21 жовтня 2014 року. Місто: Гамбург. URL:
http://www.bundesregierung.de (дата звернення: 10.09.2023)
9. Селіванова О.О. Сучасна лінгвістика: термінологічна енциклопедія.
Полтава: Довкілля, 2006. 716 с.
10. Ткачук В.М. Категорія суб’єктивної модальності. Монографія.
Тернопіль, 2003. 240 с.
11. Ярошевич, Ірина Арнольдівна. Українська морфологічна термінологія
ХХ-початку XXI ст.: автореферат дис. канд. філол. наук:
10.02.01/І. А. Ярошевич ; Ін-т укр. мови. К., 2008. 20 с.
12. Admoni W. Der deutsche Sprachbau. M.,1986. 336 S.
13. Gerhald Helbig, Joachim Buscha. Deutsche Grammatik: Ein Handbuch für
den Ausländerunterricht. Leipzig: VEB Verlag, Enzyklopädie, 1987. 737 S.
 30

14. Duden Grammatik der deutschen Gegenwartsprache. Der große Duden.

M.: Учпедгиз, 1962. 367 с.
15. Spranger U. Einige Bemerkungen zum Modalitätsbegriff in der Linguistik/
U. Spranger // Wiss. Z. 1972. № 1. S. 55-60.
16. Rede von Bundeskanzler Scholz beim 6. deutsch-ukrainischen
Wirtschaftsforum am 24. Oktober 2023 in Berlin. URL:
https://www.bundeskanzler.de/bk-de/aktuelles/rede-von-bundeskanzler-scholz-
beim-6-deutsch-ukrainischen-wirtschaftsforum-am-24-oktober-2023-in-berlin-
2232628 (дата звернення: 13.10.2023)
17. Rede von Bundeskanzler Scholz in der Offenen Debatte im VN-
Sicherheitsrat zur Ukraine am 20. September 2023. URL:
https://www.bundeskanzler.de/bk-de/aktuelles/rede-von-bundeskanzler-scholz-
in-der-offenen-debatte-im-vn-sicherheitsrat-zur-ukraine-am-20-september-
2023-2224620 (дата звернення: 13.10.2023)
18. Rede von Bundeskanzler Scholz bei der Konferenz "Ostdeutschland 2030 -
Heimat und Zukunft" vom 17. November 2023. URL:
https://www.bundeskanzler.de/bk-de/aktuelles/rede-von-bundeskanzler-scholz-
bei-der-konferenz-ostdeutschland-2030-heimat-und-zukunft-vom-17-november-
2023-2241944 (дата звернення: 14.10.2023)
19. Rede von Bundeskanzler Scholz bei der Bundeswehrtagung "Zeitenwende
gestalten" am 10. November 2023 in Berlin. URL:
https://www.bundeskanzler.de/bk-de/aktuelles/rede-von-bundeskanzler-scholz-
bei-der-bundeswehrtagung-zeitenwende-gestalten-am-10-november-2023-in-
berlin-2236184 (дата звернення: 14.10.2023)
20. Rede von Bundeskanzler Scholz anlässlich der Hauptversammlung des
Deutschen Städtetages am 24. Mai 2023 in Köln. URL:
https://www.bundeskanzler.de/bk-de/aktuelles/rede-von-bundeskanzler-scholz-
anlaesslich-der-hauptversammlung-des-deutschen-staedtetages-am-24-mai-
2023-in-koeln-2192744 (дата звернення: 13.10.2023)
 31

ДОДАТКИ
Додаток А
формально-
граматичні

лексичні

фразеологічні

модальності
вираження
Засоби
синтаксичні

інтонаційні

композиційні та
стилістичні

фвербальні

інтонаційні

Додаток Б
 32

Додаток В

Модальні слова за емоційно-оціночною

семантикою (за Г. Хельбіг та Й. Буша )
зі стверджувальною та
гіпотетичною
семантикою

виражають емоції мовця

щодо змісту
висловленого

виражають ставлення
щодо суб'єкта у
висловлюванні

виражають ставлення
щодо об’єкта у
висловлюванні

Додаток Г